- Розкажіть, як відбувся ваш досить несподіваний перехід до «Фаворита»?
- Все сталося достатньо просто. Поступила пропозиція очолити команду суперліги із міста Лубни, яку я прийняв. Хоча дійсно для багатьох це стало несподіванкою. 
- Що привернуло в цій пропозиції?
- Велика любов до волейболу Володимир Миколайовича Дороша (Володимир Дорош – президент СК «Фаворит». – В.Є.), його велике бажання добитися високих результатів, та і в цілому амбіційність його проекту. Докладемо максимум зусиль, щоб виконати задачі, які були поставлені Володимиром Миколайовичем.
- Вас не збентежив той факт, що в минулому сезоні «Фаворит» був аутсайдером чемпіонату?
- Трохи. Але для того, щоб підвищити результати й запрошуються тренери, перед якими ставлять певні задачі. Для їх виконання, звісно буде потрібний деякий час. 
- А те, що запрошення надійшло перед самим стартом чемпіонату, не здивувало?
- Так, було таке відчуття, адже за три дні навряд чи щось можна кардинально змінити. Але мені все ж таки було дуже цікаво спробувати свої сили в якості головного тренера.
- Як ви вважаєте, нинішній склад «Фаворита» відповідає задачам, які поставлені перед ним? До речі, на що націлює команду Володимир Дорош?
- Задачі високі, але конкретизувати їх я би не хотів. Звісно, за цей час, що я знаходжусь в команді, складно дати чітку оцінку рівню гравців – деякі волейболісти та деякі елементи мене влаштовують, деякі – ні. Але упродовж сезону працюватимемо над посиленням слабких позицій – з цього теж складається робота тренера – і цілком можливо зробимо деякі кадрові придбання.

ПЕРША САМОСТІЙНА РОБОТА

- Який ви маєте тренерський досвід?
- Після закінчення кар’єри гравця у 2006-му упродовж двох років працював тренером в Італії – відповідав в команді за технічну, тактичну та фізичну підготовку, також в мої обов’язки входив досконалий розбір суперника. Щоправда це відбувалося не на самому високому рівні, а в третьому дивізіоні - серії В, але, тим не менш, це був дуже корисний досвід. 
- Напевно ви розумієте, що в Україні, навіть в Суперлізі, дещо інший рівень організації. Готові до труднощів в цьому відношенні?
- Так, я розумію, що на мене чекає, уявляю фронт роботи, уявляю, що треба буде багато працювати, зокрема і по питанням організації. Але ж треба колись розпочинати самостійну діяльність. Дещо образливо, що Україна зараз не дуже котирується в Європі, адже в радянські часи ця республіка була кузнею великих майстрів – на пам'ять приходять такі прізвища, як Кузнєцов, Сороколєт, Панченко, Смугильов, Долгін, Абрамов. За двадцять років зараз рівень українського волейболу катастрофічно впав. Дуже сумно спостерігати за такою картиною. Залишилися лише люди, які дійсно люблять волейбол, але таких в країні дуже небагато. 
- Ваш прихід в Лубни цілком можна назвати поверненням до витоків, адже ви родом саме з Полтавської області?
- Звісно. Я розпочинав займатися волейболом в Кременчуці, також дуже часто тренувався в Полтаві у Владислава Андроніковіча Агасьянца. Все, як кажуть «повертається на круги своя». 
- Італія відома дуже скрупульозним підходом до волейболу, де завдяки статистиці гра аналізується до дрібниць. Чи плануєте ви в Україні використовувати допомогу статистики?
- Я планую використовувати найновіші методи роботи, передові розробки провідних тренерів світу. Гадаю прийдемо і до того, щоб використовувати і кращі статистичні програми. Намагатимемось використовувати усе краще, що є, щоб прогресувати. Це, щоправда, залежить від економічних можливостей, але будемо прагнути до цього. 
- Яким вам бачиться нинішній рівень Чемпіонату суперліги?
- Мені складно оцінювати, адже я довгий час не бачив матчі чемпіонату. Мені будете потрібен деякий час, щоб в мене склалося враження про молодих волейболістів та про рівень змагань взагалі. Єдине, приходилося стикатися з тим, що кращі молоді українські кадри перекупала Росія, чи вони взагалі опинялася за межами колишнього СРСР. 
- Яку задачу ви ставите перед собою на перших роках самостійної роботи в Україні?
- Підвищити увагу гравців, бути чітким та ясним у своїх установках, щоб волейболісти в повній мірі розуміли, що від них вимагає тренер. Говорячи іншими словами, треба налагодити міст розуміння між гравцями та тренерами, а вже потім йти по ньому в вибраному напрямку - напрямку розвитку команди, у плані видовищності, швидкості, якості гри. Хотілося б допомогти гравцям розвинути свої фізичні та технічні можливості, навчити їх читати волейбол.
- Яку гру ви прививатиме своїй команді?
- Агресивну.
- Що ви маєте на увазі?
- Агресивний напад, чіткий та швидкий. Хотілося, щоб моя команда грала у системний волейбол. Побачимо, як тренерському штабу вдасться з цим впоратися. Дуже багато залежатиме від виконавців, які будуть у нашому розпорядженні.

- З якими відчуттями чекаєте матчів першого туру в Черкасах?
- Хочеться поближче познайомитися з нашим першим суперником, побачитися з нашим відомим тренером, який зі мною працював ще у молодіжній збірній СРСР - Віктором Іллічем Міхальчуком. Тож чекаю перших матчів з великим інтересом. 
- Уявляєте собі нинішню силу «Імпексагро Спорта»?
- Ні, абсолютно не уявляю. Гратимемо, як говорять, з листа.
- Яку ціль, приступаючи до роботи з «Фаворитом», ви собі особисто ставите?
- Я вважатиму результат роботи успішним, якщо буду задоволений рівнем гри своєї команди.

Влад ЄФІМОВ, газета «Врємя спорту» (Одеса)