Винахідником дорожньої розмітки (ДР) вважаться Едвард Хайнз (Edward Hines, 1870-1938) – член дорожньої комісії в штаті Мічіган (США).

Саме він у 1911 році запропонував наносити на першу бетонну дорогу у світі (Woodward Avenue в Детройті) центральну лінію для розділення смуг руху. Через 10 років в англійському містечку Sutton Coldfield у передмісті Бірмінгема з’явилося перше маркування у Великобританії. Цей експеримент для підвищення безпеки на дорогах був таким успішним, що згодом біле маркування доріг стало стандартом у Великобританії й безлічі інших держав. В Україні перше маркування твердого дорожнього покриття з’явилося наприкінці 50-х років XX ст. і було пов’язане з створенням і діяльністю машинно-дорожних станцій.

Із плином часу змінювався зовнішній вигляд самої розмітки, а також масштаби робіт по її нанесенню, однак її первинна функція – забезпечення безпеки дорожнього руху, залишалася незмінною. Ось як  визначає роль і місце ДР Державний стандарт України: ДР слід уважати лінії, написи та інші позначення на проїзній частині (з удосконаленим покриттям), бордюрах, елементах дорожніх споруд, обстановки вулиць і доріг, що застосовуються самостійно й у поєднанні з дорожніми знаками або світлофорами. 

До горизонтальної розмітки належать лінії, написи, стріли та інші позначення. Вона поділяється на поздовжню, поперечну та інші види розмітки й наноситься на поверхню проїзної частини доріг з удосконаленим покриттям. До вертикальної розмітки належать лінії (смуги) і позначення, що наносяться на торцеві поверхні дорожніх споруд та інженерне обладнання автомобільних доріг, а також світлоповертальні елементи, що закріплюються на цих поверхнях. 

Першою стадією, яка передує нанесенню розмітки автошляхів, є проектування. Для проектування схем розташування технічних засобів організації дорожнього руху, зокрема розмітки, необхідні відомості про характеристики проїжджої частини (число смуг руху, категорія автодороги, прямі і криві в плані, поздовжні ухили та ін.), про об’єкти на дорозі і їх характеристики (перетини, примикання, мости, залізничні переїзди, автобусні зупинки). Ці дані можуть бути отримані або з використанням інструментальних засобів вимірювання, або з використанням пересувних дорожніх лабораторій. Другий спосіб більш оперативний, особливо якщо програма, за допомогою якої формується схема дислокації, здатна використовувати наявні в електронному вигляді дані.

Виходячи з технічної категорії дороги, на якій буде наноситися розмітка, у розмічувальній бригаді формують ланки: для попередньої розмітки осьової лінії чисельністю 5 чоловік, попередньої розмітки крайової лінії й допоміжного забезпечення чисельністю 2 чоловіки, розмітки осьової й крайової лінії чисельністю 4 чоловіки, розмітки по шаблонах чисельністю 3 чоловіки.

Потім проводиться контроль кліматичних умов на відповідність рекомендаціям інструкції по використанню матеріалу. 

Нанесення попередньої розмітки виконують уручну або за допомогою спеціального розмічувального пістолета, який установлено на розмічувальній машині (РМ). Технологія робіт по нанесенню попередньої розмітки включає визначення контрольних точок, натягування шнура й нанесення точок, що фіксують проектне положення ліній і символів дорожньої розмітки. Нанесення попередньої розмітки починають з осьових ліній, а потім наносять паралельні їм лінії, що розділяють смуги руху.

Джерело: razmetka.com.ua