Операція з видалення мутного кришталика - екстракція катаракти - одна з найдавніших операцій.

Згадки про помутніння, що розвивається в очному яблуці, зустрічаються ще в староіндійської медицині за тисячі років до нашої ери. Про проведення операції екстракції катаракти свідчать пам'ятки Стародавньої Ассирії та Єгипту. При розкопках поселень Стародавньої Греції та Риму знайдені інструменти, якими користувалися лікарі для видалення катаракти. Хірургія катаракти практикувалася в період правління Марка Аврелія, про що є згадки в посібниках великих лікарів старовини - Цельса і Галена. У Римі ектракцію катаракти проводили за допомогою одного гострого інструменту, індійські лікарі застосовували дещо іншу техніку для лікування катаракти (рос. "лечение катаракты"), використовуючи два інструменти - голку і шпатель.

В давнину застосовувалася так звана операція реклінаціэю кришталика. Суть цієї маніпуляції полягала в руйнуванні підтримуючого апарату кришталика (ціннових зв'язок) на великому протязі. Мутний кришталик, в силу своєї тяжкості опускався донизу, при цьому відновлювався доступ світла всередину ока і хворий починав бачити. Лише близько половини подібних операцій були успішними - в інших випадках люди сліпнули внаслідок розвитку явищ запалення та інших ускладнень.

Про відновлення предметного зору після такої операції не могло бути й мови (хворий бачив тільки світло) оскільки нічим було компенсувати втрачену оптичну силу кришталика (близько 20 дптр.). У той час не були ще відомі способи корекції афакіі (стан, що характеризується відсутністю кришталика).

У 1705 француз БІРСС першим довів, що катаракта це помутніння кришталика, а в 1748 Жак Давіель описав техніку видалення мутного кришталика. З цього часу бере початок історія сучасної хірургії катаракти.