Четвер, 18.01.2018, 01:51
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Волейбольний клуб "Полтавчанка"
Меню сайту
Інформаційний партнер
Категорії розділу
Матчі [8]
Документи [6]
Наше опитування
Як Ви оцінюєте виступ команди в першому сезоні у вищій лізі?
Всього відповідей: 69
Пошук
Головна » Файли » Матчі

Хто й чому поставив щільний «блок» роботі заслуженого тренера України?
10.09.2010, 00:27
02.09.2004
Коли 28 років тому Владислав Агасьянц прийшов працювати в Полтавську спортивну дитячо-юнацьку школу олімпійського резерву №2, волейбол на Полтавщині був у глибокому занепаді. Погодьтеся, що 24-те місце, яке займали полтавці поміж волейбольних команд інших областей України, аж ніяк не радувало прихильників цієї гри. Тож перед старшим тренером відділення волейболу СДЮШОР №2 було поставлено конкретне завдання: зробити все можливе, аби виправити становище.

І Агасьянц це зробив. Уже за рік чоловіча волейбольна команда Полтави піднялася на 18-те місце, а ще через три сезони увійшла до трійки найсильніших команд не лише республіки, а й тодішнього Союзу. Вихованці Владислава Агасьянца гідно представляли полтавську волейбольну школу на республіканських і всесоюзних першостях та турнірах, де неодмінно ставали переможцями або призерами, грали в провідних командах, входили до складу збірних України та СРСР, ставали призерами та чемпіонами Європи, світу, Олімпійських ігор.

Беззаперечний талант, організаторські та виховні здібності тренера були належно оцінені: Владислав Агасьянц — заслужений тренер України, відмінник народної освіти, тренер вищої категорії. У 1985 році Федерацією волейболу України його було визнано кращим тренером року.

Але метою всього життя, відданого улюбленій грі, були не високі звання та почесні нагороди. Владислав Андроникович мріяв про створення спортивного клубу, в якому була б не тільки команда майстрів, а й дитяча волейбольна школа, де б виховувалася й готувалася гідна зміна, існував колектив тренерів-однодумців, відповідна матеріально-технічна база тощо. Без цього, вважає Агасьянц, неможливо за сучасних умов говорити про висококласну команду та високі спортивні результати.

Утілення мрії заслуженого тренера набуло конкретних обрисів після знайомства з директором Полтававодоканалу В. Ченчевим. Валерій Геннадійович виявив неабияку зацікавленість щодо створення в Полтаві команди майстрів та відродження кращих традицій місцевої волейбольної школи.

Тож у серпні 2001 року було офіційно зареєстровано спортивний клуб «Полтава» та чоловічу волейбольну команду майстрів «Локомотив», головним тренером якої був призначений Агасьянц.

— Зважаючи на авторитет Владислава Андрониковича та його внесок у розвиток українського спорту, Федерація волейболу України дозволила щойно створеній команді розпочати ігри чемпіонату країни не з другої, а відразу ж із першої ліги, — розповідає ветеран волейболу Анатолій Миколайович Катричко. — Начальник управління Південної залізниці, президент СК «Локомотив» (Харків) Остапчук, дізнавшись, хто буде головним тренером полтавців, дозволив перейти до Полтави чотирьом гравцям своєї команди. Причому безплатно, на знак поваги до Агасьянца...

І Полтава таки побачила давно забутий великий волейбол. Успішні виступи гравців місцевого «Локомотива» дозволили лише за один сезон команді-новачку чемпіонату України стати командою вищої ліги. Здавалося б, усе чудово, команда відбулася, довела свою боєздатність. І попереду — захоплююча боротьба за Суперлігу. Але сталося не так, як гадалося.

— Коли створився спортклуб, — говорить Владислав Агасьянц, — я ледь не цілодобово був зайнятий проблемами формування головної команди. Часу не вистачало — то те треба вирішити, то інше з'ясувати. Тож коли до мене звернувся мій колишній вихованець Ігор Семенча з пропозицією взяти на себе обов'язки директора СК «Полтава», тобто все, що пов'язане з фінансово-господарською діяльністю клубу, я охоче погодився і як голова ради засновників рекомендував Ігоря на цю посаду. Тим більше що все життя я був тренером-практиком і аж ніяк не фінансистом, господарником чи бухгалтером. Я розраховував на допомогу Ігоря, оскільки вважав, що добре його знаю, це мій учень, який має досвід роботи в бізнесі...

Але виявилося, що й досвідчений педагог та психолог може помилятися. Бо час здатен змінювати людей не завжди на краще. З приходом на посаду директора СК «Полтава» Ігоря Яковича Семенчі почалися дивні, майже детективні події. Спершу звільнилася бухгалтер клубу, і її обов'язки почав виконувати директор, мотивуючи своє рішення тим, що роботи в бухгалтера не так уже й багато, цілком упорається сам.

Ось що пишуть у своєму листі до правоохоронних та контрольно-ревізійних органів ветерани полтавського спорту Шевчук, Теленков, Толстих, Троян, Новиков, Ігнатов та інші: «Користуючись доступом до рахунка клубу, отримуючи в банку гроші для команди, Семенча витрачав їх як завгодно, але тільки не на потреби команди. Відсутня документація, яка підтверджує законність використання коштів. Гравці команди по кілька місяців не отримували зарплатні. Дехто з членів команди поїхав із Полтави, так і не доодержавши частини грошей. До речі, Агасьянц за час роботи не одержав від СК «Полтава» жодної копійки — працював, як кажуть, на громадських засадах. А точніше, задля розвитку волейболу.

У цей же час на рахунок клубу для утримання команди щомісяця надходили гроші від спонсорів, котрі вважали, що роблять потрібну й важливу справу — підтримують полтавський волейбол і гравців команди...»

Далі в листі йдеться про те, що на всі запитання щодо виплат президент СК «Полтава» В. Ченчевий і директор клубу Семенча відповідали навдивовиж дружно: грошей немає.

На вимогу членів ради засновників СК «Полтава» відбулися збори, які висловили недовіру Ігореві Семенчі й звільнили його з посади директора клубу за зловживання службовим становищем та систематичне порушення Статуту клубу. Сталося це 17 грудня 2002 року.

— На збори ради засновників Ігор Якович не з'явився, — розповідає Владислав Агасьянц. — Тож копію рішення про звільнення йому передали.

Наступного дня Ігор Якович повернув печатку клубу, залишивши з цього приводу розписку, але жодних фінансово-господарських документів, які б підтверджували грошові витрати, не надав — їх у нього просто не було. Домовилися, що за п'ять днів він підготує всю документацію й передасть раді засновників. Але не підготував і не передав ні через п'ять, ні через двадцять п'ять днів. Немає їх і досі... Тож Агасьянц був змушений самотужки (оскільки якихось певних пояснень від президента СК «Полтава» Ченчевого не отримав) шукати фінансові «кінці» діяльності колишнього директора.

— З'ясувалося, — продовжує Агасьянц, — що в часи директорування Семенчі гроші на рахунку були завжди, причому чималі. Скажімо, за період із 31.08.2001 по 3.10.2002 року надійшло 252 950 гривень спонсорських грошей. Усі вони були зняті директором готівкою. До 12.12.2002 року надійшло ще 101 872 гривні, з яких 94 100 гривень було І. Семенчею «оготівлено».

Та на цьому «дивацтва» в діяльності колишнього директора СК «Полтава» не закінчуються.

— Я був шокований, — говорить Владислав Андроникович, — коли дізнався, що вже після звільнення з роботи Семенча продовжував користуватися банківським рахунком клубу, відкривав кредитні розрахунки, проводив фінансові операції. Не треба бути Шерлоком Холмсом, щоб зрозуміти, що Ігор Якович має дублікат печатки клубу й використовує її у власних інтересах. Саме тому я звернувся до правоохоронних органів з проханням перевірити фінансову та господарську діяльність І. Семенчі. До речі, він це знає й уникає будь-яких контактів зі мною. Я й не наполягав, але дуже хотілося б почути, як Ігор Якович пояснить компетентним органам, куди й на які цілі були витрачені 354 тисячі 822 гривні, які він одержав готівкою за 14 місяців свого перебування у кріслі директора СК «Полтава».

Доволі дивною й незрозумілою у цій історії є й позиція президента СК «Полтава» Валерія Ченчевого. Оскільки очолюваний ним Полтававодоканал був стартовим майданчиком, з якого відроджувався великий волейбол, починалися його перші успіхи, за логікою речей, Валерій Геннадійович мав би за перших ознак фінансових непорозумінь негайно втрутитися, розібратися в ситуації та владною рукою розставити всі крапки над «і». Замість цього Ченчевий... усуває Агасьянца з посади головного тренера команди, замінивши його другим, а потім і третім тренером-«варягом». А з «варягів», як відомо, попиту ніякого — попрацював, як вдалося, одержав гроші — та й поїхав собі.

Дивне рішення. Тим більше що, на думку фахівців, Владислав Агасьянц на сьогодні є чи не найдосвідченішим волейбольним тренером в Україні, який неодноразово доводив, що вміє робити класні команди, як кажуть, «з нуля». І це Валерію Геннадійовичу добре відомо. Отже, виходить, що на певному етапі Агасьянц перестав влаштовувати Президента. Чи не через оту саму «фінансово-господарську діяльність» І. Семенчі, усуненого з посади директора СК рішенням ради засновників, головою якої є В. Агасьянц? Бо який сенс, який резон раптом міняти головного тренера, котрий за один сезон дав результат, якого іншим не вдається досягти за 5—10 років роботи?

І як пояснити те, що й після звільнення Семенча продовжує виконувати обов'язки директора СК «Полтава»?

Немає впевненості і в тому, що з фінансами СК «Полтава» органи, які прийнято називати компетентними, урешті-решт таки розберуться.

Відділ державної служби боротьби з економічними злочинами УМВС України в Полтавській області провiв перевірку колективної заяви ветеранів СК «Полтава» щодо фінансово-господарської діяльності директора клубу Семенчі. Як повідомив заступник начальника ВДСБЕЗ УМВС України в Полтавській області полковник міліції Головаш, «у ході перевірки виявлено порушення, матеріали направлені до прокуратури Октябрського району м. Полтави для прийняття рішення згідно з чинним законодавством».

А ось працівники прокуратури переадресували матеріали до міського відділу міліції для подальшої перевірки.

Як засвідчує практика, «додаткові та подальші перевірки» здебільшого закінчуються тим, що нових доказів протиправної діяльності не знаходиться і прокуратура відмовляє у порушенні кримінальної справи.

Схоже, комусь дуже хочеться, аби саме таким чином усе й відбулося.

«Кручена» подача директора спортклубу практично звела нанівець зусилля, що їх доклали до відродження висококласного волейболу спонсори та заслужений тренер України Владислав Агасьянц.

Двозначність ситуації очевидна, як очевидне й те, що ця невизначеність цілком влаштовує людей, котрі усунули Агасьянца від роботи з командою і заблокували йому всі входи-виходи до спортивного клубу.

Однак дійсно цікаво: а що ж там насправді діється за щільно зачиненими дверима СК «Полтава»?

Юрій ВОЛКОВ.
"Україна молода"
Категорія: Матчі | Додав: Admin
Переглядів: 1409 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 3.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
ВК "Полтавчанка" © 2010-2016 При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове